У мене все добре. То чому я не відчуваю, що живу своїм життям?
Коли зовнішній успіх перестає відповідати внутрішньому відчуттю себе
Зміст статті
- Які старі стратегії мислення продовжують керувати вашим життям .
- Коли звична реакція випереджає ваш вибір
- Життєвий сценарій — це не вирок
- Ви можете змінити декорації, але взяти із собою старий сценарій
- Між реакцією і дією є момент вибору
- Відмовитися від старого сценарію недостатньо
- Можливо, вам не потрібно ставати сильнішою
- Повернути собі своє життя- не означає зруйнувати те, що ви створили
- Три питання, з яких можна почати вже сьогодні
- Точка переходу
Для інших ваше життя може здаватися цілком успішним, збалансованим, де є професійний статус, дохід, стосунки, дім, діти, звичний ритм. Ви багато чого досягли, навчилися справлятися зі складними періодами, вирішувати проблеми й тримати своє життя під контролем. Побудували багато з того, про що колись мріяли.
Але всередині час від часу виникає запитання:
- Це справді моє життя?
- Чому я не відчуваю радості від того, що маю?
- Чому наче все добре, але мені недостатньо?
- Чому я роблю все правильно, але не відчуваю себе живою?
Найскладніше в цьому стані відсутність очевидної причини. Наче ж немає катастрофи, яку потрібно терміново рятувати. Можливо, немає серйозних проблем у стосунках, роботі чи фінансах. І саме тому може з’являтися провина: «Чого мені ще потрібно? Я ж маю бути задоволена».
Але вдячність за своє життя і бажання змінити його не суперечність. Іноді проблема не в тому, що у вашому житті чогось недостатньо.Питання може бути в іншому: чи ви досі обираєте те, як саме живете.
Які старі стратегії мислення продовжують керувати вашим життям.
Іноді людина вже змінилася, її можливості та обставини змінилися, а спосіб взаємодії з життям і з собою залишився колишнім
Роками ми вчимося бути ефективними:
- Передбачати ризики.
- Контролювати ситуацію.
- Приймати рішення.
- Відповідати за інших.
- Не просити зайвого.
- Справлятися самостійно.
- Досягати поставлених цілей.
- Відповідати очікуванням.
Ці навички величезний ресурс. Саме завдяки їм ви побудували кар’єру, бізнес, сім’ю або фінансовий достаток. Але є одна особливість: стратегії, які колись допомогли вам впоратися з життям, можуть продовжувати працювати навіть тоді, коли потреби в них уже немає.
- Колись потрібно було все контролювати і ви стали організованою.
- Колись не можна було покладатися на інших і ви навчилися робити все самостійно.
- Колись потрібно було доводити свою спроможність і ви стали надзвичайно результативною.
- Колись було важливо бути хорошою і ви навчилися враховувати потреби всіх навколо.
Головний парадокс виникає тоді, коли коли колишня стратегія перестає бути вибором і стає єдиним доступним способом діяти.
Коли звична реакція випереджає ваш вибір
У знайомих ситуаціях мозок прагне використовувати вже освоєні способи реагування. Тому іноді достатньо однієї фрази, погляду чи ситуації і ви вже відчуваєте знайому емоцію та робите те, що робили десятки разів до цього:
- Партнер не зробив так, як ви очікували — ви починаєте пояснювати, контролювати або доводити.
- Колега не виконав домовленість — ви забираєте роботу собі.
- Хтось просить про допомогу — ви погоджуєтеся, хоча насправді не хочете.
- З’являється невизначеність — ви починаєте все контролювати.
- Стає важко — ви йдете в роботу.
Це відбувається настільки швидко, що часто здається: «Я просто така людина».
Але між реакцією і дією поступово можна створити простір для вибору. Саме там починається можливість змінювати звичний спосіб дії.
Життєвий сценарій — це не вирок
У психології поняття життєвого сценарію використовують для опису стійких моделей сприйняття себе, інших людей і світу. Вони формуються під впливом раннього досвіду, стосунків із близькими та власного досвіду та висновків із пережитого.
Дитина не може оцінювати світ як дорослий. Вона просто робить підсвідомі висновки:
Щоб мене любили, потрібно бути хорошою
Щоб бути в безпеці, я маю все контролювати
На інших не можна покладатися
Помилятися небезпечно
Мої потреби не такі важливі
Щоб отримати визнання, потрібно багато працювати.
З часом ці висновки перетворюються на стійкі автоматизми. І вже доросла людина може не пам’ятати, звідки вони взялися, але продовжує діяти відповідно до них.
Саме тому можна щиро розуміти, що потрібно робити інакше і все одно в моменті знову робити те саме.
Як зрозуміти, що ви живете за звичним сценарієм?
Не обов’язково шукати одну велику проблему. Іноді набагато більше говорить те, що повторюється з року в рік:
- Ви знову опиняєтеся у стосунках, де потрібно все вирішувати за двох.
- Знову берете на себе більше відповідальності, ніж домовлялися.
- Знову працюєте до виснаження.
- Знову боїтеся підняти ціну на свою роботу.
- Знову відкладаєте власні бажання «на потім».
- Знову намагаєтеся бути зручною для всіх.
- Знову доводите свою правоту там, де насправді хочете близькості.
- Знову обираєте безпеку, хоча насправді прагнете змін.
Окрема ситуація може бути випадковістю. Але повторювана послідовність ситуація → ваша реакція → результат уже заслуговує на увагу.
Змініть фокус запитання:
- Чому зі мною це постійно відбувається? на інше
- Яку роль я щоразу займаю в цій ситуації?
- Що в подібних ситуаціях роблю так само,як раніше і це не призводить до бажаного результату?
Це вже допомагає змістити фокус із пошуку винного на дослідження власного способу діяти та отримувати певні результати
Ви можете змінити декорації, але взяти із собою старий сценарій
Коли людині стає тісно у власному житті, природно захотіти зовнішніх змін: нова робота, інше місто, нові стосунки, подорож. Іноді саме це й потрібно. Але зовнішня зміна сама по собі не гарантує внутрішньої.
Якщо ви жили за правилом — я повинна все контролювати, тоді контроль перейде з вами в новий бізнес.
Якщо я маю бути хорошою для всіх, ви знову починаєте підлаштовуватися під нових колег.
Якщо ніхто не зробить краще за мене, ви знову можете опинитися перевантаженою на новій посаді.
Тому іноді змінювати потрібно не декорації. Потрібно змінювати спосіб взаємодії з ними.
Між реакцією і дією є момент вибору
Згадайте кілька звичних ситуацій і спробуйте помітити, де ви часто реагуєте однаково. Спробуйте помітити, що відбувається між першою реакцією і вашою дією і чи призводить це до вирішення питання:
Ці усвідомлення роблять дещо важливіше — повертають вам момент вибору.
Спочатку ви помічаєте свою реакцію після того, як усе вже сталося. Потім у процесі. А згодом почнете помічати її ще до того, як вона перетворилася на дію. Так поступово формується новий спосіб поведінки.
Відмовитися від старого сценарію недостатньо
Є ще одна пастка. Можна чудово усвідомити: Я більше не хочу контролювати, бути зручною, доводити цінність і тягнути все сама. А потім виникає цілком закономірне запитання: А як тоді? І саме тут часто відбувається зупинка. Тому що нове життя не формується лише через відмову від старого. Потрібно створити новий спосіб діяти:
Не просто: Я більше не контролюю, а як я тепер приймаю рішення?
Не просто: Я більше не допомагаю всім, а де моя відповідальність, а де відповідальність іншої людини?
Не просто: Я більше не доводжу свою цінність, а з якої позиції я тепер будую роботу, стосунки та фінансові рішення?
Саме ці питання переводять зміни з рівня теорії на рівень реальної поведінки.
Можливо, вам не потрібно ставати сильнішою
Можливо, ви вже і так достатньо сильна. Ви роками справлялися, досягали, працювали, вирішували, підтримували інших та витримували те, що здавалося неможливим. Тому наступний етап життя вимагає від вас не більшої витривалості, а зовсім іншої навички — не тільки справлятися з життям, а й обирати, як саме ви хочете його проживати.
Це внутрішній перехід:
І це не про егоїзм. Це повернення авторства.
А що, якщо ви поки не знаєте, чого хочете?
Це теж абсолютно нормально. Особливо якщо роками ваше життя було побудоване навколо обов’язків, досягнень і потреб інших людей. Коли старі цілі перестають надихати, нові не завжди з’являються одразу. У цей період легко почати заповнювати порожнечу проектами, навчанням, подорожами. Але іноді корисніше не поспішати. Дати собі можливість тихо побачити:
- 01Що я більше не хочу продовжувати?
- 02Що мені насправді важливо?
- 03Які стратегії мислення я більше не хочу використовувати?
- 04Які стани я хочу проживати у власному житті?
Не обов’язково одразу мати готовий план, спочатку спробуйте звільнити місце для власного рішення.
Повернути собі своє життя — не означає зруйнувати те, що ви створили
Це не обов’язково розлучення, звільнення чи переїзд. І точно не обов’язково починати все з нуля. Іноді зміна починається значно тихіше:
- Ви перестаєте автоматично погоджуватися.
- Починаєте помічати, де берете на себе чуже.
- Дозволяєте собі не бути зручною.
- Перестаєте доводити очевидне.
- Починаєте говорити про свої потреби.
- Вчитеся залишатися у контакті з собою навіть тоді, коли хтось поруч незадоволений вашим рішенням.
І поступово змінюється не тільки поведінка. Змінюється ваше відчуття себе у власному житті.
Три питання, з яких можна почати вже сьогодні
Візьміть ситуацію, яка регулярно повторюється і вас не влаштовує (стосунки, гроші, робота, бізнес). Дайте собі чесну відповідь на ці три питання:
- 01Що я роблю в цій ситуації автоматично? (Не що роблять інші, а саме мої дії).
- 02Яку роль я займаю? (Рятую? Контролюю? Доводжу? Підлаштовуюся? Все вирішую сама? Чекаю дозволу? Уникаю відповідальності?)
- 03Який результат дає мені ця стратегія? (Вона наближає мене до бажаного життя чи просто тримає в знайомому болоті?)
Точка переходу
Можливо, вам не потрібно починати якесь абсолютно нове життя, а просто настав момент почати жити СВОЄ.
Не те, яке колись здавалося правильним. Не те, яке ви побудували для відповідності очікуванням інших, а те, у якому ваші рішення знову мають вашу особисту присутність.
Коли зовні все добре, але всередині ви дедалі частіше думаєте це не зовсім моє, не поспішайте руйнувати. Спочатку варто розібратися:
- Які рішення у моєму житті справді мої?
- Які ролі я продовжую виконувати за звичкою?
- Які упередження керують моєю поведінкою?
- Що я роблю не тому, що хочу, а тому, що колись навчилася саме так виживати й бути прийнятою?
У своїй практиці я працюю з людьми, які опинилася саме в такій точці, де старий спосіб жити вже не відповідає їм,а нового ще немає. Ми не намагаємося перекреслити минуле або зруйнувати те, що ви вже створили.
Ми досліджуємо ваш спосіб взаємодії з собою та життям, повторювані сценарії, ролі та способи реагування, які могли бути корисними раніше, але сьогодні вже не дають потрібного результату.
А далі ми знаходимо практичні відповіді на питання: «Що саме я хочу змінити і з якої позиції я готова створювати наступний етап свого життя?»
Якщо ви впізнали себе в цьому, можливо, вам не бракує ще однієї мотиваційної поради. А можливо настав момент зайти в простір, у якому можна подивитися на життя з іншого ракурсу, побачити закономірність і що не працює і визначити варіанти нового вибору та реальних змін
Саме з цього може початися ваша Точка переходу.
Не обов’язково змінювати все життя. Іноді достатньо змінити позицію, з якої ви його проживаєте.
Беремо конкретну ситуацію, яка вас турбує, і дивимося, що в ній повторюється, що її утримує і де ваша особиста точка змін. Ви вийдете з першим баченням того, що відбувається і куди рухатися далі.
Про мене і формати роботи